Історія кожної політичної системи рухається по спіралі, в якій є підйом і занепад. Одні і ті ж події, які для одних суспільств стають незворотними, для інших слугують викликами. Тут важливою буде історична пам’ять суспільства за умови, що суспільство її зберігає. Але не просто як фундамент, а як поштовх до змін. 
Як і кожна нація, афганці мають свою історію злетів та падінь. Але з тисячолітньою історією. Часто про країну схильні судити по тому, як вона виглядає для сучасників. Натомість історія дає розуміння чи може відбутися «диво» в країні. Насправді історія показує чого ми не враховували через нестачу досвіду і знань, через євроцентричний фокус і проведення паралелі між європейськістю та поступом.   
В умовах постійної боротьби за вплив та територію місця жіночій політиці не знаходилося. Більше того, зміна політичних режимів впродовж століття, особливо негативно відображалася на жінках. На відміну від чоловіків, жінки зазнавали більше дискримінації та насильства – фізичного, емоційного, морального, релігійного, політичного. І тому ці умови щоразу відкочували їх назад у їхніх можливостях та статусі в суспільстві. 
«Найгірша країна світу для народження дівчат», «найнебезпечніше місце у світі для народження дитини» - це вислови, які звучать від посадовців міжнародних організацій про Афганістан. Ці вислови використовують до назв книг, фільмів чи інших культурних продуктів, які розповідають про афганок. Прикметники з найбільшим ступенем порівняння привертають увагу. Красива назва має привертати увагу. Але чи породжує вона інтерес до кореня проблеми чи ми просто лишаємося із знанням, що Афганістан найнебезпечніше місце для народження дівчинки. 
Ранні шлюби, рання вагітність, висока смертність, зниження якості медичних послуг через втрату міжнародного фінансування, різке зниження і без того незначних освітніх та економічних можливостей прирікають жінок на ізоляцію тільки тому що вони народжені жінками. Без перебільшення, жінки приречені за ознакою статі. Але разом з тим важливо розуміти чим є для афганських жінок надія та як вона виглядає. Щоразу авторитарні режими Афганістану зміцнюють свою владу, обмежуючи у правах жінок. 
Географічно Афганістан відносять до країн Центральної Азії, межуючи з Таджикистаном, Туркменістаном та Узбекистаном, з Іраном, Пакистаном, Китаєм та Індією. Культурно та релігійно Афганістан розташований посередині між світами, межуючи з конфуціанством, буддизмом, шиїтським та сунітським ісламом. Опір цьому впливу простежуються у відстоюванні власних культурних та релігійних ідентичностях. Неприйняття будь-якої інакшості дає опір зовнішнім впливам. Але так само неприйняття інакшості законсервовує суспільство, лишаючи його за завісами історії.
Упродовж століття на кожному етапі державотворення Афганістан проходив шлях від становлення прав жінок та їх законодавчого закріплення, боротьбою з нормами Шаріату до політики емансипації та політики гендерної рівности. Ліни Абірафе писала, що «історія Афганістану – це історія гендерної політики». Це формулювання – данина сучасності, коли ми з погляду сьогоднішнього дня можемо споглядати на події минулого. Але саме права жінок будуть локомотивом і вироком для кожної афганської влади. 
Історія Афганістану це чоловіча історія. Ця книга це спроба подивитися на Афганістан крізь призму жіночої історії.