Page: 1 / 1
Книга С. Ісмагілова "Макасид аш-Шаріа в сунітській та шиїтській традиціях: компаративний аналіз" присвячена комплексному порівняльному дослідженню теоретичних та практичних засад шаріату у двох головних напрямах ісламу — сунізмі та шиїзмі. Автор аналізує структуру мусульманського права (фікгу), догматики (акиди) та етики (ахляку) через призму їхніх першоджерел та методів інтерпретації. Книга детально розкриває особливості формування богословсько-правових шкіл (мазгабів), історію їхнього виникнення та методологічні відмінності. Особливу увагу приділено впливу доісламських традицій та культурного контексту на формування унікальних обрядових практик шиїтів, зокрема концепції імамату та траурних церемоній Ашура. Компаративний аналіз охоплює як культову сферу (ібадат), так і сферу суспільних відносин (муамалят), включаючи такі контраверсійні питання, как тимчасовий шлюб (мут'а) та ставлення до зображень і пам'ятників. Видання розраховане на релігієзнавців, істориків, філософів, сходознавців, а також на широке коло читачів, які прагнуть глибше зрозуміти внутрішню динаміку та структуру ісламського віровчення.
ВСТУП: Обґрунтовує актуальність дослідження шаріату в контексті зростання ролі мусульманського фактора у сучасному світі. Визначає основну мету роботи як здійснення компаративного аналізу сунітської та шиїтської традицій для виявлення їхньої глибинної єдності та розбіжностей.
РОЗДІЛ 1. ДЖЕРЕЛА ТА СТРУКТУРА ШАРІАТУ В СУНІЗМІ. МАЗГАБИ:
1.1. Коран і сунна як головні джерела шаріату: Досліджує Коран як пряме слово Бога та сунну пророка Мухаммада як друге за важливістю джерело. Аналізує класифікацію хадисів за достовірністю та способами передачі, а також ключові коранічні науки.
1.2. Раціональні джерела шаріату: Розкриває концепцію іджтігаду та аналізує раціональні інструменти виведення правових норм (аклія), такі як іджма, кияс, аль-істіхсан, масалах аль-мурсаля, урф, традиції жителів Медини та істісхаб.
1.3. Структура шаріату: Описує три складові частини шаріату: акиду (догматику, засновану на шести стовпах віри), фікг (ісламське право, що регулює відносини людини з Богом та суспільством) та ахляк (систему мусульманської моралі та етикету).
1.4. Мазгаби сунітів: Висвітлює історію виникнення дев'яти сунітських богословсько-правових шкіл у "золоту добу" іджтігаду. Детально описує чотири чинні мазгаби (ханафітський, малікітський, шафіїтський, ханбалітський) та аналізує причини зникнення інших.
РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ ВЧЕННЯ І РЕЛІГІЙНОЇ ПРАКТИКИ ШИЇЗМУ:
2.1. Історія виникнення та формування шиїзму. Шиїтські мазгаби: Описує політичні передумови виникнення шиїзму після смерті пророка Мухаммада. Розглядає поділ на помірні (імаміти, зайдити) та крайні течії (гулат, ісмаїліти), а також особливості їхніх мазгабів.
2.2. Теологія шиїзму: Аналізує шиїтську догматику, засновану на п'яти засадах віри (єдинобожжя, справедливість Бога, пророцтво, імамат, потойбічне життя). Пояснює раціоналістичний характер теології, концепцію безгрішності імамів та практику приховування віри (такиййя).
2.3. Особливості релігійної практики шиїзму: Досліджує специфічні шиїтські обряди, такі як додавання третинного елементу до шагади та азану, використання мохру під час молитви, сплату хумсу, паломництво до святинь (зіярат) та жалобні містерії Ашура (тазіє).
РОЗДІЛ 3. КОМПАРАТИВНИЙ АНАЛІЗ ВЧЕННЯ, РИТУАЛІВ І ПРАКТИКИ СУНІТІВ І ШИЇТІВ:
3.1. Компаративний аналіз вчення: Порівнює сунітську та шиїтську догматику. Виявляє суттєві розбіжності у трактуванні природи зла, можливості бачення Бога, безгрішності людей, концепції повернення до життя (радж'а) та інституту імамату.
3.2. Компаративний аналіз ібадат: Проводить порівняння культової практики (стовпів ісламу). Аналізує відмінності у виголошенні шагади, здійсненні молитви, омовінні, ставленні до молитви таравіх, сплаті податків (закят проти хумсу), паломництві та практиці самокатування.
3.3. Компаративний аналіз муамалят: Досліджує сферу суспільних відносин через призму культурного підґрунтя (кочового арабського та осілого перського). Порівнює позиції щодо тимчасового шлюбу (мут'а), зображення живих істот та встановлення пам'ятників.
ВИСНОВКИ: Підсумовують результати дослідження, підкреслюючи спільне походження обох традицій від Корану та вказуючи на кардинальні розбіжності у священному переказі (сунна проти ахбарів). Наголошують на варіативності та життєздатності шаріату.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ І ЛІТЕРАТУРИ: Містить бібліографічний перелік із 202 джерел українською, арабською, англійською та іншими мовами, що свідчить про глибоке наукове підґрунтя монографії.
ДОДАТКИ (А, Б, В, Г, Ж): Представляють наочні класифікаційні схеми джерел і структури шаріату, ланцюга передачі хадисів (існаду), а також класифікації хадисів за походженням, засобами передачі та рівнем прийнятності.
1.1. Коран і сунна як головні джерела шаріату: Досліджує Коран як пряме слово Бога та сунну пророка Мухаммада як друге за важливістю джерело. Аналізує класифікацію хадисів за достовірністю та способами передачі, а також ключові коранічні науки.
1.2. Раціональні джерела шаріату: Розкриває концепцію іджтігаду та аналізує раціональні інструменти виведення правових норм (аклія), такі як іджма, кияс, аль-істіхсан, масалах аль-мурсаля, урф, традиції жителів Медини та істісхаб.
1.3. Структура шаріату: Описує три складові частини шаріату: акиду (догматику, засновану на шести стовпах віри), фікг (ісламське право, що регулює відносини людини з Богом та суспільством) та ахляк (систему мусульманської моралі та етикету).
1.4. Мазгаби сунітів: Висвітлює історію виникнення дев'яти сунітських богословсько-правових шкіл у "золоту добу" іджтігаду. Детально описує чотири чинні мазгаби (ханафітський, малікітський, шафіїтський, ханбалітський) та аналізує причини зникнення інших.
РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ ВЧЕННЯ І РЕЛІГІЙНОЇ ПРАКТИКИ ШИЇЗМУ:
2.1. Історія виникнення та формування шиїзму. Шиїтські мазгаби: Описує політичні передумови виникнення шиїзму після смерті пророка Мухаммада. Розглядає поділ на помірні (імаміти, зайдити) та крайні течії (гулат, ісмаїліти), а також особливості їхніх мазгабів.
2.2. Теологія шиїзму: Аналізує шиїтську догматику, засновану на п'яти засадах віри (єдинобожжя, справедливість Бога, пророцтво, імамат, потойбічне життя). Пояснює раціоналістичний характер теології, концепцію безгрішності імамів та практику приховування віри (такиййя).
2.3. Особливості релігійної практики шиїзму: Досліджує специфічні шиїтські обряди, такі як додавання третинного елементу до шагади та азану, використання мохру під час молитви, сплату хумсу, паломництво до святинь (зіярат) та жалобні містерії Ашура (тазіє).
РОЗДІЛ 3. КОМПАРАТИВНИЙ АНАЛІЗ ВЧЕННЯ, РИТУАЛІВ І ПРАКТИКИ СУНІТІВ І ШИЇТІВ:
3.1. Компаративний аналіз вчення: Порівнює сунітську та шиїтську догматику. Виявляє суттєві розбіжності у трактуванні природи зла, можливості бачення Бога, безгрішності людей, концепції повернення до життя (радж'а) та інституту імамату.
3.2. Компаративний аналіз ібадат: Проводить порівняння культової практики (стовпів ісламу). Аналізує відмінності у виголошенні шагади, здійсненні молитви, омовінні, ставленні до молитви таравіх, сплаті податків (закят проти хумсу), паломництві та практиці самокатування.
3.3. Компаративний аналіз муамалят: Досліджує сферу суспільних відносин через призму культурного підґрунтя (кочового арабського та осілого перського). Порівнює позиції щодо тимчасового шлюбу (мут'а), зображення живих істот та встановлення пам'ятників.
ВИСНОВКИ: Підсумовують результати дослідження, підкреслюючи спільне походження обох традицій від Корану та вказуючи на кардинальні розбіжності у священному переказі (сунна проти ахбарів). Наголошують на варіативності та життєздатності шаріату.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ І ЛІТЕРАТУРИ: Містить бібліографічний перелік із 202 джерел українською, арабською, англійською та іншими мовами, що свідчить про глибоке наукове підґрунтя монографії.
ДОДАТКИ (А, Б, В, Г, Ж): Представляють наочні класифікаційні схеми джерел і структури шаріату, ланцюга передачі хадисів (існаду), а також класифікації хадисів за походженням, засобами передачі та рівнем прийнятності.
Книга С. Ісмагілова представляє собою перше у вітчизняному релігієзнавстві комплексне порівняльне дослідження, присвячене аналізу норм, джерел та практичного втілення шаріату в сунітській та шиїтській традиціях ісламу. Автор ставить за мету вийти за рамки спрощеного сприйняття мусульманського світу як монолітної структури та продемонструвати його внутрішню різноманітність, багатство правової думки та теологічну дискусію, яка триває протягом чотирнадцяти століть.
Логіка викладу матеріалу побудована за принципом від загального до конкретного і складається з трьох взаємопов'язаних розділів. У першому розділі автор детально аналізує сунітську модель шаріату, яка є найбільш поширеною у світі. Дослідження починається з вивчення першоджерел мусульманського права — Священного Корану та сунни пророка Мухаммада, які класифікуються як джерела текстуального одкровення (наклія). Автор приділяє значну увагу коранічним наукам, що розроблялися сунітськими вченими для правильного розуміння та тлумачення сакрального тексту (причини ниспослання аятів, теорія скасування насіх ва мансух, класифікація аятів на ясні аль-мухкам та неясні аль-муташабіх, концепція неповторності Корану та використання метафор). Особливе місце посідає аналіз науки про хадіси (термінологія хадисів), яка дозволила захистити сунну від вигадок шляхом ретельної перевірки ланцюга передавачів (існаду) та самого тексту (матну). Далі аналізуються раціональні джерела шаріату (аклія), серед яких виділяються іджма (одностайна думка вчених) та кияс (судження за аналогією), а також додаткові інструменти, такі як аль-істіхсан, масалах аль-мурсаля, урф (місцевий звичай) та істісхаб. Структура шаріату в сунізмі розкривається через взаємозв'язок трьох елементів: догматики (акиди), права (фікгу) та етики (ахляку). Розділ завершується детальним оглядом історії виникнення, розвитку та методологічних відмінностей сунітських правових шкіл (мазгабів) — ханафітського, малікітського, шафіїтського та ханбалітського, а також аналізом причин зникнення таких історичних шкіл, як авзаї, лайті, таурі, захірі та джарірі.
Другий розділ присвячений дослідженню унікальних рис шиїтської традиції. Автор простежує історію виникнення шиїзму після смерті пророка Мухаммада у 632 році як політичного руху за повернення влади родині пророка (Алідам). Показано, як під впливом перського культурного середовища політична опозиція трансформувалася в окрему релігійну школу зі своєю догматикою та правом. Розглядається розпад шиїзму на помірні (імаміти, зайдити) та крайні течії (гулат, ісмаїліти, кайсаніти). Теологія шиїзму (імамітів) аналізується через п'ять основних засад віри, де центральне місце посідає інститут імамату та концепція безгрішності дванадцяти імамів. Правова система шиїзму репрезентована джафаритським мазгабом, який базується на визнанні Корану та ахбарів (висловів імамів з роду Алі) як головних джерел, повністю відкидаючи сунітську сунну та метод киясу. Особливу увагу приділено унікальним релігійним практикам шиїтів, серед яких виділяються використання мохру під час молитви, сплата додаткового податку хумсу, практика паломництва до могил імамів (зіярат) як заміна хаджу для малозабезпечених вірян, а також траурні містерії Ашура (тазіє) з практикою самокатування.
У третьому розділі здійснюється безпосередній компаративний аналіз усього масиву теологічних та правових положень сунітів і шиїтів. У сфері віровчення (акиди) порівнюються позиції щодо природи зла, можливості бачення Бога в раю, безгрішності людей та есхатологічної концепції повернення до життя (радж'а). У сфері культу (ібадат) аналізуються відмінності у виголошенні шагади та азану, проведенні ритуального омовіння та молитви, ставленні до молитви таравіх та обсягах фінансових зобов'язань вірян. У сфері суспільних відносин (муамалят) автор порівнює ставлення до тимчасового шлюбу (мут'а), який суніти вважають перелюбом, а шиїти-джафарити — богоугодною справою, а також аналізує різні підходи до образотворчого мистецтва та встановлення пам'ятників.
У висновках автор узагальнює результати дослідження, наголошуючи, що незважаючи на спільну основу (Коран), сунізм і шиїзм сформували відмінні правові та теологічні системи через розбіжності у священному переказі (сунна проти ахбарів). Раціональні джерела дозволили шаріату адаптуватися до різних культурних умов, забезпечивши його варіативність та історичний розвиток.
Логіка викладу матеріалу побудована за принципом від загального до конкретного і складається з трьох взаємопов'язаних розділів. У першому розділі автор детально аналізує сунітську модель шаріату, яка є найбільш поширеною у світі. Дослідження починається з вивчення першоджерел мусульманського права — Священного Корану та сунни пророка Мухаммада, які класифікуються як джерела текстуального одкровення (наклія). Автор приділяє значну увагу коранічним наукам, що розроблялися сунітськими вченими для правильного розуміння та тлумачення сакрального тексту (причини ниспослання аятів, теорія скасування насіх ва мансух, класифікація аятів на ясні аль-мухкам та неясні аль-муташабіх, концепція неповторності Корану та використання метафор). Особливе місце посідає аналіз науки про хадіси (термінологія хадисів), яка дозволила захистити сунну від вигадок шляхом ретельної перевірки ланцюга передавачів (існаду) та самого тексту (матну). Далі аналізуються раціональні джерела шаріату (аклія), серед яких виділяються іджма (одностайна думка вчених) та кияс (судження за аналогією), а також додаткові інструменти, такі як аль-істіхсан, масалах аль-мурсаля, урф (місцевий звичай) та істісхаб. Структура шаріату в сунізмі розкривається через взаємозв'язок трьох елементів: догматики (акиди), права (фікгу) та етики (ахляку). Розділ завершується детальним оглядом історії виникнення, розвитку та методологічних відмінностей сунітських правових шкіл (мазгабів) — ханафітського, малікітського, шафіїтського та ханбалітського, а також аналізом причин зникнення таких історичних шкіл, як авзаї, лайті, таурі, захірі та джарірі.
Другий розділ присвячений дослідженню унікальних рис шиїтської традиції. Автор простежує історію виникнення шиїзму після смерті пророка Мухаммада у 632 році як політичного руху за повернення влади родині пророка (Алідам). Показано, як під впливом перського культурного середовища політична опозиція трансформувалася в окрему релігійну школу зі своєю догматикою та правом. Розглядається розпад шиїзму на помірні (імаміти, зайдити) та крайні течії (гулат, ісмаїліти, кайсаніти). Теологія шиїзму (імамітів) аналізується через п'ять основних засад віри, де центральне місце посідає інститут імамату та концепція безгрішності дванадцяти імамів. Правова система шиїзму репрезентована джафаритським мазгабом, який базується на визнанні Корану та ахбарів (висловів імамів з роду Алі) як головних джерел, повністю відкидаючи сунітську сунну та метод киясу. Особливу увагу приділено унікальним релігійним практикам шиїтів, серед яких виділяються використання мохру під час молитви, сплата додаткового податку хумсу, практика паломництва до могил імамів (зіярат) як заміна хаджу для малозабезпечених вірян, а також траурні містерії Ашура (тазіє) з практикою самокатування.
У третьому розділі здійснюється безпосередній компаративний аналіз усього масиву теологічних та правових положень сунітів і шиїтів. У сфері віровчення (акиди) порівнюються позиції щодо природи зла, можливості бачення Бога в раю, безгрішності людей та есхатологічної концепції повернення до життя (радж'а). У сфері культу (ібадат) аналізуються відмінності у виголошенні шагади та азану, проведенні ритуального омовіння та молитви, ставленні до молитви таравіх та обсягах фінансових зобов'язань вірян. У сфері суспільних відносин (муамалят) автор порівнює ставлення до тимчасового шлюбу (мут'а), який суніти вважають перелюбом, а шиїти-джафарити — богоугодною справою, а також аналізує різні підходи до образотворчого мистецтва та встановлення пам'ятників.
У висновках автор узагальнює результати дослідження, наголошуючи, що незважаючи на спільну основу (Коран), сунізм і шиїзм сформували відмінні правові та теологічні системи через розбіжності у священному переказі (сунна проти ахбарів). Раціональні джерела дозволили шаріату адаптуватися до різних культурних умов, забезпечивши його варіативність та історичний розвиток.
[object Object]